Історія України

Карпатська Україна -як ціна німецько-совєтського порозуміння

Мирослав Прокоп

Вже від осені 1938 року велися посилені німецько-совєтські економічні розмови, але позитивних наслідків вони не давали. Тоді як Москва була зацікавлена не тільки в господарських, але передусім у політичних питаннях, Гітлер хотів зберегти вільну руку і притягти до співпраці Польщу, і то також у «великоукраїнському питанні». Власне це бентежило Москву найбільше. Ситуація почала мінятися, коли польські пляни Гітлера зустріли спротив Польщі, зокрема коли Гітлер, як згадано вище, щоб заспокоїти Бека, зазначив 5 січня 1939 р., що він не має політичних плянів щодо України. Це відразу дійшло до відома Москви і, як повідомив німецький амбасадор у Москві, Шуленбурґ 28 лютого 1939, викликало дуже прихильний відгук у Кремлі.
Дізнавшися про це,Гітлер мав всі підстави припускати, що ще прихильніше будуть прийняті Москвою передача Карпатської України угорцям і тим самим ліквідація небезпечного для большевиків огнища українського відродження. Як дуже Москва цього прагнула, німці могли дізнатися з згаданої попередньо промови Сталіна від 10 березня 1939 на XVIII з'їзді ВКП(б), в якій занепокоєння Москви було прикрите глумом над Карпатською Україною («комашка, що хоче прилучити до себе слона»). Крім того, в цій промові Сталін сказав, що Англія, Франція і Америка дуже зацікавлені в тому, щоб Гітлер пішов війною проти СССР, зокрема тепер, коли він має в руках Карпатську Україну. «Виглядає, - мовляв Сталін, - що цей підозрілий шум мав своєю метою збудити гнів СССР проти Німеччини, затруїти атмосферу і спровокувати конфлікт з Німеччиною без наявних для того причин». Сталін додав, що німці дуже розчарували англосаксів тим, що вони не вибираються на схід, вимагаючи натомість колоній. При цьому Сталін запевнив, що якщо йдеться про СССР, то він бажає мирної співпраці з усіма державами.
Не було сумніву, що ця промова Сталіна була розпучливою спробою завернути плянований курс німецької політики і офертою прямого порозуміння.
Втративши надію на порозуміння з Варшавою,Гітлер рішив скористати з оферти Сталіна. Передусім, щоб усунути всякі підозріння в Москві щодо своїх здогадних антисовєтських плянів у зв'язку з Україною, Гітлер за два дні по промові Сталіна, тобто 12 березня 1939, повідомив угорського посла в Берліні, що Німеччина дає свою згоду на угорську окупацію Карпатської України. Отже, ця частина української землі, мислена Гітлером як можливий предмет торгу з поляками, була за всією формою, згідно з польськими і угорськими побажаннями, віддана Угорщині. Але цей жест Гітлер зробив не Варшаві. Це в той час було б зовсім безпредметне. Варшави в цей спосіб Гітлер з'єднувати вже не потребував, бо він уже рішився на війну проти неї. Жест Гітлера був зроблений Москві, мовляв, якщо б я думав іти на Україну, я лишив би Карпатську Україну собі.
Крок Гітлера зрозуміли в Москві відразу. Коли за три дні після згоди Гітлера на окупацію Карпатської України Угорщиною німецьке військо зайняло Чехію, вся західня преса, зокрема преса США, дуже гостро заатакувала цю нову гітлерівську аґресію. Єдиний, хто в цьому питанні зайняв не таке гостре становище, як можна було сподіватися, був Кремль, дарма що на його очах роздирали його союзника, ЧСР.
Ця тонкість не пройшла мимо уваги німецького уряду. 17 квітня 1939 р. державний секретар німецького міністерства закордонних справ Вайцзекер ствердив у розмові з совєтським амбасадором у Берліні Меркуловим, що він приємно вражений тим, що совєтська преса не бере участи в останніх атаках американської преси проти Німеччини. Водночас Вайцзекер додав, що Меркулов мав би також помітити відповідний останнім часом тон німецької преси щодо СССР.
Шлях до німецько-совєтського порозуміння був відкритий. На ньому лежала знову поневолена Карпатська Україна, ціною якої був куплений сталінсько-гітлерівський союз, що довів до вибуху другої світової війни.